Тест-драйв BMW X3 M та X4 M: Суперкари з високим кліренсом

Світ змінюється. Спорткари поступаються місцем потужним “зарядженим” позашляховикам. Презентація нових BMW X3 та Х4 з літерою “М” стала подвійним свідченням інтервенції СУВів на територію спорткарів. Адже мало того, що це перші “емки” в історії Х3 та Х4, так вони ще й виявились одними з найкращих й нашвидших кросоверів в світі.

Баварці ще в далекому 2012 році випустили “емки” Х5 та Х6, однак довго не наважувалися на створення “гарячих” Х3. Дивно, адже цей “ікс” популярніший, менший і легший. 360-сильна версія М40і, яка з’явилася в минулому поколінні Х3, не була по-справжньому екстремальною. І лише зараз з’явилися М-версії кросоверів BMW X3 та Х4 на 480 та 510 “коней”.

Змін багато
Для знайомства з екстремальними “іксами” обрали гоночний трек Монтіселло, в кількохстах милях від Нью-Йорка. Поки доїхали до нього на Х3 М, встигли на звичайних дорогах трохи притертися но “емок”. Хоча особливо не розженешся – на дорогах діє обмеження у 55 миль на годину. Але попереду було “кільце”, де машини мали виявити весь свій характер. І навіть злива, яка почалася перед заїздами, не завадила нам його зрозуміти по-справжньому.

Зовні BMW X3 M / X4 M легко відрізнити від незаряджених моделей. У них спойлер на задніх дверях, різноширокі передні та задні колеса, які можуть бути аж 21-го діаметру.

В техніці також багато змін. Від звичайного Х3 “емки” відрізняються не лише потужнішою системою охолодження, придатною для перегонів на треку. Вони мають суттєво жорсткіший кузов з підсилювачами і розпорками між стійками передніх амортизаторів. Самі амортизатори адаптивні, плюс змінне передавальне число у керма. Дуже потужні гальма, хоча німці не пропонують для цих моделей кераміку навіть у вигляді опції. А ще – повністю перероблена підвіска, щоб X3 M / X4 M почувалися на гоночному треку наче риба у воді.

Зрозуміло, що і салон змінився. В першу чергу з’явилися спортивні передні крісла, нове кермо з червоними клавішами М1 та М2, на які можна зберегти екстремальні налаштування, а також новий селектор “автомата”, на якому розміщені додаткові кнопки регулювання швидкості перемикання. В якості трансмісії для Х3 М/Х4 М використовують автомат на 8 передач. Він має чесний ручний режим, який не перестрибує на наступну швидкість, а це дуже важливо для треку. На панелі приладів тепер відображена індикація більшої кількості режимів.

При цьому Х3 М сподобався мені більше за купеподібний Х4 M не лише через кращий простір над головою на задньому ряду та більший багажник, але й суб’єктивно за кращий комфорт навіть на рівних американських дорогах.

Технологічний шедевр
Та зрозуміло, що головний ідентифікатор Х3/Х4М приховано під капотом. Тут встановлено найпотужніший в історії марки рядний шестициліндровий мотор. Трилітровий двигун оснащено двома турбінами і у виконанні Competition він видає 510 сил на 7200 обертах на хвилину.

Зверніть увагу на цю цифру: зазвичай турбомотори доволі рано “видихаються” і “здаються” на 6 тисячах. Цей двигун мотористи навчили крутитися вище, аби на треку було цікавіше і зручніше керувати тягою. Але в реальних перегонах виявилося, що все одно краще не крутити мотор до верхів, а раніше перемикатися на наступну передачу, аби легше виїжджати за рахунок колосальної тяги в 600 номів з 2000 обертів на хвилину.

А ще у мотора є цікава “фішка”, в яку важко повірити. Тому що в нього двигун, увага – надрукований на 3D принтері! Це вже звучить як фантастика, але це правда. Ну добре, може й не весь двигун, а тільки головка блока циліндрів. Саме так вдалося створити головку з тонкими каналами, які дозволяють швидше охолоджувати “голову”.

На старт!
На треку першою йшла машина інструктора, слідом – я на Х4 М. Трек виявився надзвичайно цікавим і неочікувано довгим – більше 5 кілометрів. Більшість поворотів швидкі і пологі, тому запам’ятати їх було нелегко навіть після кількох повних кіл. А тим паче в дощ.

Зрозуміло, що під час ознайомлення їхали з увімкненою електронікою, а вже потім перейшли в екстремальний режим, збережений на клавіші М2 на кермі. Він означав налаштування Sport+ із вимкненою системою курсової стабілізації. Тому в кількох віражах можна було виїхати трохи боком.

Мене підкупив шикарний баланс шасі позашляховика, коли машина ідеально закручується всередину віража простим скиданням газу. Але враховуючи темп, який стали тримати інструктори, було вже не до вибриків. Повний привод xDrive з акцентом на задню вісь і спортивним М-дифференціалом залізобетонно тримався за асфальт, навіть в зливу. Інколи складалося враження, що керуєш симулятором. І навіть в таких умовах “ікс” пробачав чимало помилок. Тобто при всій екстремальності машина лишається дуже дружелюбною. Впевнений, навіть на льоду взимку нею комфортно буде керувати жінкам чи новачкам.

Гальма трималися до останнього навіть після 5 кіл трасою з високими швидкостями і потужними гальмуванням перед кожним віражем. І поки котилися останнє коло для охолодження системи, я розмірковував над тим, для кого створювали такі боліди. Х3/Х4М призначені для їзди німецькими автобанами, аби не поступатися в динаміці суперкарам. Тим паче, що в пакеті M Drivers планку максимальної швидкості можна підняти з 250 до 285 кілометрів на годину. А можна тиждень їздити на ній до офісу, аби на вихідні завітати на трек-дні на гоночне кільце.

Погода і дорога – неважливі
Динаміка автомобілів колосальна. До сотні звичайна “емка” розганяється за 4,2 секунди. Сompetition ще краще – за 4,1 с. І всю цю істерію під час розгону приправлено смачним і насиченим гарчанням випускної системи. Цей звук треба слухати і насолоджуватися ним. Хоча в цивільних режимах “емка” може звучати вельми спокійно, аби не дратувати оточуючих.

Таким чином, баварці зробили універслаьний спорткар. Хоча як на мене, “емці” трохи не вистачає якоїсь перчинки. Як в зовнішності, бо так може виглядати і звичайний “ікс” в М-пакеті, так і в характері, бо навіть на мокрому кросовер неймовірно стабільний. Але зі слів розробників, саме цього вони і намагалися досягти – створити спорткар для будь-яких умов. Щоб в одному авто вживалося кілька різних характерів.

Якщо в розвинутих країнах та багатих арабських еміратах з ідеальними дорогами легкові спорткари ще непогано продаються, о у нас суперСУВи вже давно витіснили спортивні легкові моделі. Ймовірно, в Україні фактор доріг значно важливіший, ніж в решті світу. Тому любителям швидкості в вітчизняних умовах зручніше мати суперкар із кліренсом 204 мм.

Нові “емки” традиційно швидко з’явилися в українських прайс-листах. Х3 М стартує з позначки 2 599 425 грн, Х4 М дорожчий приблизно на 90 тисяч. Це фактично рівень Х5 чи Х6 М50d. Бо Х6 М вже належить до значно важчої категорії з цінником 3 459 тис. грн. А щоб оцінити масштаби вартості технологій від M Gmbh, варто поглянути на цінник базового Х3 20i sDrive, який вдвічі дешевший за “емку” і коштує 1 млн 108 тис. Але гоночні технології і шалена динаміка того варті.