З боку здається, що обговорення нових продуктів у Toyota проводяться з використанням генератора випадкових чисел. Інакше як пояснити те, що поки більшість конкурентів придумує компактні, бюджетні кросовери або шукають спосіб перетворити в них який-небудь хетчбек, «Тойота» везе з Таїланду в Росію великою рамний позашляховик — Fortuner? Ми провели в його компанії цілий місяць.
840 кілометрів проїхав Toyota Fortuner за два перші тижні тесту
Тому що основа бізнесу японців — не дешеві, маленькі машини, а тачки побільше і в хороших комплектаціях. Fortuner відмінно в цю концепцію вписується і бере на себе ще одну роль: позбавляє «Прадо» від статусу самого дешевого рамного позашляховика «Тойоти».
Але варто було полегшувати життя тим, хто хотів рамну «Тойоту», але ще не доріс до чого-небудь побільше? Ми спробували це перевірити.
Toyota Fortuner побудували на рамі Hilux, але зі зміненою задньою частиною, щоб замість листових ресор поставити туди пружинну пятирычажку. Ще одна відмінність позашляховика від пікапа — бензиновий мотор 2.7. До нас потрапила машина зі 177-сильним дизелем 2.8, видає дуже пристойні 450 Нм моменту, що ставлять і на «Хайлакс». В парі з ним – тільки шестидіапазонний «автомат».
За замовчуванням Fortuner задньопривідний. Передня вісь жорстко підключається на швидкості до ста кілометрів на годину раздаткой, яка управляється шайбою на центральній консолі. Ця ж крутилка, що нагадує ручку пральної машини, врубає понижайку, але це після зупинки і включення нейтралі.
Для тих, хто хоче вибиратись із замету максимально ефектно, є ще й блокування заднього диффа. Між іншим, вже в базі.
Після першого тесту «Форчунера» я насмілився заявити, що його інтер’єр кращий серед всіх позашляховиків «Тойоти». Моя думка не змінилася.
Тут немає химерності «крузаков» або складних, перетікають форм «Хайлакса» — лише лінії, які або перетинаються під прямим кутом, або не перетинаються зовсім. Матеріали обробки посередні і жорсткі, але не виглядають дешевими, А ще тут є нормальна і зрозуміла ергономіка — нечувана раніше для «Тойот» розкіш.
Проблема тільки одна — стара і тупящая мультимедийка Touch 2. Хвала богам, вона оновилася разом зі зміною покоління Camry і стала краще. Але коли вона добереться до інших «Тойот», на жаль, незрозуміло.
Другий ряд крісел встановлений вище першого, тому у рослих пасажирів точно будуть проблеми. А ще для людей ззаду не заготовили взагалі ніяких булочок: ні обігріву дивана, ні окремої зони клімату (відрегулювати можна тільки інтенсивність обдування другого ряду), ні USB-портів.
Якось негусто за 2,8 мільйона, чи не так?
Третій ряд крісел — історія зовсім номінальна. Із-за особливостей конструкції сідушки прибираються не в підлогу, а кріпляться до бортів. Мало того, що сидіти на цих кріслах можна недовго і з примусу, так адже за методу складання позашляховику не дісталося шторки багажника. Все цінне доведеться забирати з собою. А то мало що…
Сам багажник чомусь не піддається вимірюванню літрами: в ТТХ цих даних немає. Втім, він великий. Якби мені треба було перевезти холодильник, то проблем з ним, я впевнений, не виникло б. Шкода, що вільного холодильника так і не трапилося. Трохи бентежить тільки «яма» за другим рядом крісел, хоча у неї відмінно поміщаються бутель омивайкі і набір автомобіліста.
Але з рамними позашляховика часто буває так, що тобі все подобається в статиці, а потім прокатишься і…
«Форчунер» грубуватий на ямах (куди ж без цього з мостом ззаду), а довгим кермом на вузьких міських вулицях (а для Fortuner вузьке все, крім МКАДа і паркування гіпермаркету) доводиться орудувати активно і багато. Але незважаючи на це, за два тижні я жодного разу не зловив себе на думці, що веду трактор. У Pajero Sport і LC Prado (оновлення) справи з цими дисциплінами йдуть гірше. Так само, як і з гальмами: їх «Форчунеру» вистачає.
І пружинна підвіска ззаду спрацювала. Корми не козлить на нерівностях, забезпечуючи цілком пристойний рівень комфорту. Не виключено, що при наявних вступних домогтися більшої плавності ходу було вже просто неможливо.
Все ще не подобається? Тоді на біса взагалі дивитися в бік рамної машини?!
Середня витрата палива «Форчунера» з початку тесту.
З тим же успіхом від Toyota Fortuner можна було б зажадати ураганної динаміки, але 450 Нм моменту 2260-кілограмовому позашляховику якраз вистачає для того, щоб не відчувати себе зовсім вже зайвим поза пробок.
«Автомат» теж не сприяє активній їзді. Але він не тупий і не безнадійний. Він – статечний і неквапливий. Перемикається плавно, а на команди від водія реагує логічно, але без поспіху.
Але це не турбує. Тервогу викликає витрата палива. За два перші тижні показання борткомпьюетра ніяк не падали нижче 14 літрів солярки, яка коштує дорожче 95-го, а після кожного відвідування АЗС на екрані висвітлювався ще і знущальний лічильник облік витрачених на паливо грошей.
Якщо ви можете обійтися одним повним баком за пару тижнів, то не розповідайте про це власникам Fortuner. Вони можуть заплакати.
Toyota Fortuner — хороша машина, але не без недоліків, за які обов’язково зачепляться хейтеры. Тому «Форчунер» дуже нагадує мені іншу «Тойоту» — Camry. Машину, в якій злостивців рівно стільки ж, скільки і шанувальників.
У нас попереду ще два тижні, після яких можна буде робити трохи більш конкретні висновки, але вже зараз мені здається, що шлях «Форчунера» у Росії не буде тернистим і в чомусь повторить долю ще однієї великої «Тойоти», але з кузовом седан. m
