Монстр на канікулах

У мене в лобовому склі — лише синє небо. Мені з незвички страшнувато, а він продовжує повзти вгору з цього пагорба, як ні в чому не бувало. Для нього — це раз плюнути, а мені вже хочеться проміняти весь цей ваш офф-роуд на таку звичну і рідну пробку де-небудь в центрі мегаполісу. Але місяць володіти Toyota Land Cruiser Prado і жодного разу не вибратися з міста було б блюзнірством. Тому завдяки йому я, типовий міський житель, за весь цей час провів на бездоріжжі (і, відповідно, поза Москви) часу більше, ніж за останні два роки. І це, яка несподіванка, — кайф!

Стільки проїхав Toyota Land Cruiser Prado за перші два тижні тесту

Звичайно, це вражає. Спочатку – вибоїни сільської дороги. Ями, вибоїни, вибоїни – «Прадон» лише м’яко погойдується на нерівностях, подзуживая тебе вибирати маршрут складніше і навіть додавати газку. Просто тому, що ти можеш собі це дозволити, так і з боку це виглядає круто. Коли стає не так весело — вперед на пагорби і косогори з піщано-земляним покриттям. Впевнений, сюди ця машина забереться без всяких позашляхових помічників, але на передній панелі стільки всього цікавого, що мені як маленькій дитині дуже хочеться просто натискати кнопочки і покрутити крутилочки.

Вмикаєш понижайку, блокуєш задній диференціал, активуєш спеціальний круїз-контроль для бездоріжжя і — вжух — здрастуйте, містер Хайд.

На самих хардкорних позашляхових налаштуваннях ти забираєшся туди, звідки сповзаєш вже на заблокованих колесах, під акомпанемент скажено стучащего серця і думок про те, як будеш потім виправдовуватися перед представництвом, якщо зараз машина раптом піде шкереберть. Але автомобілю цей офф-роуд — як мені за хлібцем сходити. Куди-небудь забратися за трьох колесах? Готове. А якщо на двох? Пф-ф. А якщо вбрід через річечку з мулистим дном? І це все, що ти можеш придумати, людина?

На екрані мультимедійної системи я бачу, що у мене під капотом і поруч з порогами, кренометр, лінії з підказками габаритів машини. Здається, ніби під контролем абсолютно все — начебто десь на передній панелі була клавіша, щоб зупинити обертання Землі.

Але відчуття вседозволеності — небезпечна штука. Тому якщо запал не остуджує сама ідея про необхідність пошуку трактора в малознайомій місцевості, то рано чи пізно гри в «Кемел-Трофі» зупиняють непогані, але все ж дорожні шини та маса в дві з половиною тонни.

Тим не менш, з практично будь-яким «стандартним» бездоріжжям на під’їзді до дачі або місця риболовлі, «Прадо» напевно впорається навіть на стандартних налаштуваннях і в автоматичному режимі. Але от якщо гарненько підготуватися і як мінімум поставити покришки позубастее, то «Прадо» буде не зупинити. Тоді на ньому можна відправлятися туди, куди й не мріяв дістатися на автомобілі за чотири з гаком мільйони рублів.

Такий витрата показав Toyota Land Cruiser Prado в перші два тижні тесту

Тому поки мене остаточно не захопила «позашляхова лихоманка», і я не поліз в інтернет шукати старі «Ниви», «Черокі» та інші «заготовки» під свій власний експедиційний проект, треба повертатися в місто. Туди, де майже всі автомобілі типу Toyota Land Cruiser Prado проводять більшу частину свого життя. І не розкривають левову частку свого потенціалу.

І ось у місті мені, як любителю невеликих швидких європейських автомобілів, на «Прадо» спочатку незатишно. Повільний, ледачий і неповороткий — слоняра!

Але харизми у цього автомобіля стільки, що її можна нарізати шматками, упаковувати в коробки і відправки іншим виробникам у подарунок. Під своєрідне грубе чарівність цієї машини потрапляєш дуже швидко: дизель бурчить, шумка відсікає зайві звуки з вулиці, «п’ята точка» на широкому м’якому шкіряному кріслі з вентиляцією, а ліва рука раптом сама виявляється на ободі керма.

І все — пропав. Зовсім недавно ти хотів їхати спритніше, але зараз ти нікуди не поспішаєш. Та ні, не тому, що «автомат» надто розслаблений, гальма слабкі, а 177-сильного дизеля швидко розігнати ці дві тонни міцної японської сталі важкувато. Просто одне питання — навіщо?

Ти немов швидко постарів, погладшав, зрозумів «дзен» і тобі вже не важливо, яка дорога під колесами. Збити цей автомобіль з курсу — треба постаратися, підвіска відпрацьовує нерівності щільно, а про слово «пробій» забуваєш, як страшний сон. Але головне — «Прадо» вміє їхати не тільки по прямій, але ще й непогано повертає. Ні про яку «гостроти» рульового управління і задоволення від водіння промови, звичайно, не йде, але і безхарактерного розкислого місива, як у більшості рамних автомобілів тут немає. Кермо тут нехай і легкий, і трохи «в’язкий», але він настільки інформативний, наскільки це взагалі можливо для подібних позашляховиків.

При цьому в нашому випадку, з активними гидроопорами стабілізаторів підвіски KDSS, в поворотах — мінімум кренів. Машина майже не завалюється на бік і не розгойдується, а на хорошому асфальті і взагалі стає дуже комфортною.

Я думав, що мене він буде дратувати — рамні позашляховики вельми специфічні автомобілі, які не викликають жодного питання лише у цінителів жанру. Але за перші два тижні тесту «Прадо», навпаки, діяв на мене заспокійливо. І цим підкупив. Після моїх позашляхових вилазок, було класне відчуття, що можеш просто сісти і поїхати. Плавно, спокійно і в будь-якому напрямку — будь то рівне шосе або вбитий путівець.

Він великий, солідний, місткий. Мені подобаються його можливості на бездоріжжі і подобається, як він веде себе на асфальті. Одна проблема — ніякого драйву і кайфу від водіння, яких мені все-таки не вистачає. А ще — Toyota Land Cruiser Prado зовсім недешеве задоволення. Наша п’ятимісний модифікація з топовим набором обладнання коштує 4 008 000 рублів, а семимісний варіант обійдеться майже на сімдесят тисяч дорожче.

У наступній частині ми подивимося на практичність машини, порахуємо вартість володіння, порівняємо її з конкурентами і розберемося в інших комплектаціях автомобіля. А там, дивись, за два тижні може і зміниться думка не тільки про «Прадо», але і про всі рамні позашляховики, зокрема. m

Технічні характеристики Toyota Land Cruiser Prado