Двигун автомобіля при роботі забирає в свої циліндри тисячі літрів повітря на хвилину – циліндри мотора працюють як високоефективний насос. А якщо станеться так, що у впускний тракт потрапить вода, потужна тяга на впуску засмоктує і її.
Тяжкість наслідків гідроудару залежить від кількості води і типу двигуна: дизелі переносять цю біду гірше.
Але рідина, на відміну від повітря, не стискується, тому присутність в циліндрі хоча б пари “кубиків” води призводить до такого наростання тиску, що поршень при ході вгору майже вдаряється об “стіну” водно-газової суміші.
Звідси і термін – гідроудар. Ну а оскільки удар, то відповідно мають місце і механічні пошкодження: погнуті шатуни, зламані пальці, розкришені поршні і т.п. Одним словом, повного розбирання двигуна і серйозного ремонту не уникнути.
Основні ознаки гідроудару такі:
Кілька секунд тому ви заїжджали в глибоку калюжу і/або піднята перед капотом хвиля досягала верху облицювання радіатора.
Двигун працює з перебоями, вібраціями, струсами.
Змінний елемент повітряного фільтра двигуна мокрий.
Наявні краплі води в корпусі повітряного фільтра і каналах повітроводу.
Деталі при гідроударі можуть і не зламатись, проте втратити геометрію так, що нормальна робота агрегата буде неможливою.
Що робити, коли стався гідроудар
Якщо після форсування водної перешкоди машина поводиться незвично, порядок дій повинен бути такий:
Негайно заглушіть двигун. У деяких випадках мотор після гідроудару не зупиняється сам, а найважчі ушкодження деталі отримують саме через роботу після гідроудару.
Відкрийте корпус повітряного фільтра і огляньте його змінний елемент. Якщо фільтр мокрий, значить, ймовірність повноцінного гідроудару велика. Запускати двигун не можна. Паперовий фільтр може бути деформований – це теж ознака того, що на ньому була вода.
Огляньте внутрішню порожнину повітряного фільтра і повітровода від нього до дросельної заслінки. Якщо в ній є краплі вологи, значить, швидше за все вода потрапила і в циліндри.
Всю воду до найменшої крапельки потрібно прибрати з корпусу фільтра і повітропроводів. Добре використовувати для цього паперові рушники або серветки.
Викрутіть свічки і покрутіть мотор стартером. Якщо вийшло – вже непогано, значить, двигун не заклинило. Якщо у вас є помічник, попросіть його під час прокрутки мотора стартером подивитися, чи не вилітає з свічкових отворів вода. Її, до речі, не завжди можна помітити і відрізнити від палива, так що головне в цій процедурі – не діагностика, а “вигнання” води з циліндрів.
Перш за все при гідроударі страждають шатуни. Зовні на роботі мотора це може і не відбиватися, але згодом пошкоджений шатун ламається і руйнує циліндр.
В принципі, відчайдушні водії після всіх вищевказаних етапів просушування могли б намагатися запустити мотор. Але в ідеалі для повної гарантії безпеки двигуна потрібно розібрати весь впускний тракт, щоб переконатися у відсутності в ньому води і видалити знайдену вологу. Оскільки, на жаль, відомі випадки, коли двигун, що ніби як вдало викупався в річці, не виявляв спочатку проблем, але під час ранкового запуску після стоянки раптом починав гуркотіти і трястися, сповіщаючи про необхідність капремонту.
Якщо фільтр мокрий, а під ним в корпусі є краплі води, потрібно ретельно перевірити на наявність вологи весь впускний тракт.
Тому що за ніч вода, що потрапила через фільтр у впускний тракт, зібралася вся разом з верхніх стінок в низ повітроводу, в місце, де її вранці легко підхопило повітрям в циліндри – чим і був викликаний гідроудар. Тож запуск мотора, що ковтнув води, варто робити тільки після консультації у кваліфікованого фахівця.
